Ірина Стенькіна 16 грудня розповіла учасникам шкільного клубу «Позитивчик» про своє дослідження впливу кольору на емоційне самопочуття людини, про почуття та переживання, які ми можемо відчувати під впливом того чи іншого кольору. Цей вплив дуже тісно пов’язаний з оптичними особливостями кольору.
За дослідженням Ірини, абсолютно зелений є найспокійнішим кольором. Він нікуди не рухається, не має звуку і не викликає ні радості, ні печалі. Ця постійна відсутність руху добре діє на стомлених людей, але може з часом і набриднути. При введенні в зелений колір жовтого він оживає, стає більш активним. При доданні синього, змінюється навпаки: він стає більш серйозним, вдумливим.
З іншого боку – жовтий колір. Він турбує людину, коле його, збуджує. Порівнюючи зі станом людської душі, його можна було б використати як мальовничій вираз безумства, сліпого сказу (жовтий колір Достоєвського).
Синій же – схильний до поглиблення. Чим глибше, темніше стає синій колір, тим більше він закликає людину до безкінечного, будить в ньому голод до чистоти та надчутливого. Дуже темно синій дає елемент покою. Синій, доведений до межі з чорним, віддає призвук печалі. Стаючи більш світлим, синій набуває байдужого характеру і стає людині далеким, як блакитне небо. Він стає все більш беззвучним, доки не дійде до повністю беззвучного покою – білого.
Білий колір часто сприймається як «некольоровий». Він – наче символ світу, де зникають усі фарби, всі матеріальні властивості. Тому і діє білий колір на нашу психіку як мовчання. Але це мовчання як би не мертве, а, навпаки, повне можливостей.
Чорний колір діє як дещо без можливостей, як мертва пляма, як мовчання без майбутнього.
Рівновагу білого і чорного породжує сірий. Звичайно сірий колір не може дати ні руху, ні звуку. Сіре – беззвучне та нерухоме, але ця нерухомість іншого характеру, ніж у зеленого кольору, створеного двома активними кольорами: жовтим і синім. Тому сірий колір – це безшумна нерухомість.
Червоний колір ми сприймаємо як характерно теплий колір, який впливає внутрішньо як життєдайний, живий, турбуючий колір, що, однак, не має легковажності жовтого. На відміну від жовтого, червоний колір як би палає всередині себе. Але ідеально червоний колір дуже змінює свій вплив при зміні відтінку. При додаванні в червоний колір чорного, виникає жорсткий, не здатний до руху коричневий. В більш холодному тоні у червоного зникає активність полум’я. Стаючи помаранчевим, червоний набуває променистості жовтого, але постійно зберігає серйозність.
Фіолетовий колір – це немов охолоджений червоний, тому він звучить дещо болісно, як дещо придушене і сумне.
Вибір переважного (улюбленого) кольору людиною визначається його характером і залежить, також, від соціального фактору. На основі соціологічних досліджень був отриманий наступний ряд кольорів по мірі зменшення надання переваг: блакитний – фіолетовий – білий – рожевий – пурпурний – червоний – зелений – жовтий – помаранчевий – коричневий – чорний.
Характер і виразність кольору може значно змінюватись в залежності від різноманітних асоціацій. Кожен з нас намагається пояснити емоціональну характеристику того чи іншого кольору характером певних предметів, на яких ми звичайно сприймаємо цей колір. Це дуже індивідуальна особливість кожної людини, що залежить від набутого досвіду. З деякою вірогідністю можна припустити, що червоний колір асоціюється з вогнем і кров’ю, жовтий – з сонцем, синій – з небом, водою, зелений – з лісом, лугами.
Врешті-решт, існує таке поняття як чути колір, тобто кожному кольору співставляється певна музична нота. Це явище неможливо конкретно описати для кожного певного кольору, але не знайдеться ні однієї людини, яка стала б шукати вражень від яскраво-жовтого на басових клавішах роялю.
