В кожній країні, в кожному місті є щось особливе та дуже цікаве. Це можуть бути традиції, одяг, їжа, чи людина. Я хочу поділитись цікавинкою свого міста. Звичайно, вона не єдина в моєму Білозерському, але саме цю красу я спостерігаю кожного разу, коли йду до школи чи повертаюсь додому.

Це − скульптури, майстерно вирізані з дерева, що причаїлися серед стовбурів дерев на території міського «Скверу шахтарської слави». Вони гармонійно вплетені в пейзаж і, якби не були яскраво пофарбовані, склалося б враження, що сама природа створила ці скульптури.

Звісно ж, мені закортіло розвідати, хто цей «Папа Карло» та познайомитись з ним. Тому я опитала вчителів і дізналась, що цей майстер −  Віктор Турчак, який живе неподалік від нашої школи. При зустрічі, він охоче відповів  на всі питання, що цікавили мене., а ось вмовити сфотографуватись для газети мені так і не вдалося.

Тож, Віктор Турчак понад 33 роки працював шахтарем, тому його перша робота присвячена усім представникам цієї професії: і тим, що працюють зараз, і вже пенсіонерам, і тим, кого, на жаль, вже немає в живих − це скульптура «Шахтар».

Майстер розповів, що вчився різьбі по дереву самостійно.  «Я почав роботу з деревом тоді, коли пішов на пенсію. З’явилося більше часу на улюблену справу. Іноді я продумую на перед свою наступну роботу, але частіше натхнення з’являється, коли я тримаю в руках матеріал. На майбутнє планів поки в мене не має, але і зупинятися на досягненому я не збираюсь».

Серед усього розмаїття виконаних робіт проходять зеленим коридором персонажі класичних казок: Попелюшка, Баба Яга, Доктор Айболить, богатирі. Поряд з богатирем бачу горизонтальну заготовку для майбутнього витвору мистецтва. Автор, звичайно не зізнається, але вже зрозуміло, що це, скоріш за все, буде змій. Цікаво, що майже всі свої скульптури Віктор створює з цільного, але засохлого дерева. Тому, здається, що фігури виростають із землі. Та, насправді, так і є. На одного такого героя у майстра йде близько місяця. Спочатку потрібно вибрати відповідний стовбур, на якому потрібно прибрати сучки і кору, а потім надати йому силует майбутнього героя. Коли ж колишнє дерево перетворюється в казкового героя, залишається лише обробити його антисептиком і пофарбувати олійними фарбами.

Іноді дивує наскільки цікавою і неординарною може бути      людина. Вміння колишнього шахтаря Віктора Турчака можна назвати справжнім талантом, що залишає незгладимий слід у душі своїм неповторним зачаруванням. Результат його таланту радує око, коли йдеш на роботу, чи у школу. Цей, раніше занедбаний, сквер, який був притулком для наркоманів та п’яничок, став зоною відпочинку для дітей під відкритим небом.

Тут постійно бавиться дітвора, разом з батьками вони роблять селфі. Добра справа майстра дала поштовх місцевій владі та комунальним службам навести лад в цьому місці. В результаті в сквері викорчували чагарники та висадили сосни, а старі, хворі тополі та клени стали матеріалом для майбутньої творчості Білозерського «Папи Карла».

Ось яскравий приклад того, що зовсім не важливо коли ти починаєш улюблену справу. Головне — щоб вона приносила тобі та іншим задоволення.

Анастасія Бовкун

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.